Після Соціалістичного Модернізму

Чи ви колись думали, яким міг би бути Київ? Або чому він є саме таким, яким є? Чому замість більшості площ ми маємо автомобільні розв'язки або чому на Хрещатику майже немає громадських закладів? Чому ми святкуємо день міста у травні на Майдані Незалежності, а Львівська площа оточена руїнами і не має виходу метро? Чи може глибше розуміння минулого допомогти нам уявляти краще майбутнє?

У проєкті "Після Соціалістичного Модернізму" ми дослідимо як ідеї планувальників і архітекторів останнього десятиліття СРСР вплинули і продовжують впливати на місто, у якому ми живемо і спробуємо знайти відповіді на питання вище. Впродовж осені та зими ви зможете відвідати онлайн-виставку конкурсів та концепцій Києва 1980-х, долучитися до подій з відкритої програми та послухати конференцію й зазирнути у підсумкову публікацію.

Проєкт реалізується у співпраці Національного Художнього Музею України, Литовського Національного Музею Мистецтва, Державної наукової архітектурно-будівельної бібліотеки ім. Заболотного, журналу "МІСТО: історія, культура, суспільство", ГО "Розуміти Радянський Поділ", Центру урбаністичних студій, за фінансової підтримки Дому Європи.

ПУБЛІЧНА ПРОГРАМА

 
17 жовтня
16:00
Екскурсія: 4Квартали на Подолі
Екскурсовод: Борис Медведєв, архітектор, дослідник архітеткури
Подiл
Бiльше iнформацiї незабаром
 

Радянська забудова Подолу була задумана, як взірцевий соціалістичний район з високим рівнем життя, спроектований згідно з актуальними для того часу планувальними тенденціями. Перші ідеї щодо нової забудови виникли ще у 1968 році, проте через дискусії щодо збереження історичного характеру району до проєктування справа дійшла тільки 10 років потому.

Архітектурна майстерня “Київпроекту” у складі Ігоря Шпари, Віктора Розенберга, Юрія Шалацького, та інших, розпочали роботу над кварталами в часи, коли в архітектурі набирав популярності постмодернізм. Чистоті форм та зовнішній простоті модернізму новий стиль протиставляв складність та неоднозначність. Постмодерністи дозволяли собі використовувати декор, а також інтерпретувати елементи з архітектурних епох минулого, що для модерністичної архітектури вважалось моветоном. Ці тенденції були більш поширені на Заході, проте і в країнах соціалістичного табору сформувався свій постмодернізм.

Житлові квартали на Подолі —  характерний приклад соціалістичної постмодерної житлової забудови. Це, мабуть, найбільша та найяскравіша пам’ятка архітектурного постмодернізму в Києві.

Під час екскурсії ви дізнаєтесь, коли і як були побудовані 4 квартали та чому вони мають саме такий вигляд. Ви побачите, які ідеї архітекторів були реалізовані, а які лишились на папері. Ви відчуєте, яке уявлення тогочасні архітектори мали про зразковий житловий район і разом порефлексуємо — чи зручно там живеться зараз, за 30 років після побудови.

Буде цікаво усім, хто цікавиться архітектурою та історією Києва загалом і Подолу зокрема.

Екскурсовод: Борис Медведєв, архітектор та дослідник архітектури. Вже декілька років плідно працює над вивченням забудови радянського Подолу, автор проєкту реставрації альтанки, зруйнованої комунальниками в одному з подвір’їв у чотирьох кварталах.

Подiл
Місце зустрічі: вихід м. Тараса Шевченка, площа
 
21 жовтня
19:00
Лекція: «Постмодернізм: збереження, реновація, ревалоризація»
Лектор: Гліб Ушаков, кандидат архітектури, доцент КНУБА
Місце проведення: Національний художній музей України
Бiльше iнформацiї незабаром
 

Постмодернізм як явище в архітектурі виник в часи, коли в СРСР продовжувалась політика "боротьби з архітектурними надлишками", започаткована у 1950-х роках.

З часом перегляд принципів модернізму, які проголошували домінацію форми над функцією та пуританську чистоту архітектоніки, розпочався і в країнах Східного блоку.

З кінця 1970-х років і до кінця сторіччя постмодернізм був домінуючим напрямом у світовій архітектурі. Його значення та спадщину ще тільки належить осягнути. Експерименти радянських архітекторів зі "складностями та протиріччями", які за визначенням архітектора Роберта Вентурі є основними рисами постмодернізму, були, можливо, не такими сміливими, як у їх західних колег. Проте, останнє десятиріччя існування Радянського Союзу лишило по собі цікаву архітектурну спадщину, яка поки що переважно не розглядається як спадщина, об'єкт вивчення та збереження.

На лекції ми детально розглянемо всі етапи розвитку постмодернізму як архітектурного стилю та його прояви в соціалістичній архітектурі. Також подискутуємо про те, як можна сприймати спадщину постмодернізму зараз — не лише в архітектурі але й у ставленні до історичного міського середовища, місцевих матеріалів та традицій.

Буде корисно всім, хто цікавиться історією архітектури та мистецтва або працює в даній сфері.

Лектор: Гліб Ушаков, кандидат архітектури, доцент КНУБА, автор курсів з історії та теорії архітектури в Культурному Проекті.

Місце проведення: Національний художній музей України
вул. Михайла Грушевського, 6
 
31 жовтня
16:00
Лекція: «Еволюція пізньорадянського житлового будівництва. Архітектурний та соціальний аспекти»
Лектори: Лев Шевченко, Павло Федорів
Місце проведення: Національний художній музей України
Бiльше iнформацiї незабаром
 

Житло – найбільш важливий напрям архітектурної діяльності. Радянська архітектура і теорія житла пережила різні етапи розвитку. Останнє десятиріччя існування СРСР позначилось появою постмодерної архітектури,поширенням ідеї споживання брежнєвського періоду і соціальної кризи Горбачовської перебудови. Але як це відобразилось на звичайних людях?

На лекції ми розглянемо, як з часом змінювались підходи до архітектурного проєктування в СРСР, як елементи постмодернізму вбудовувались в радянську архітектуру на прикладі київських житлових масивів.

Також ми довідаємось, у чому полягало соціальне спрямування житлової політики в той час, наскільки довгою була черга на житло і як працювали житлові кооперативи як альтернативна система всередині СРСР. І спробуємо знайти відповідь на питання, як, зазирнувши в минуле, можна знайти шляхи до покращення житлової політики в сучасній Україні в майбутньому.

Буде цікаво всім, хто працює в галузі архітектури, соціальних наук та нерухомості чи просто цікавиться історією архітектури.

Лектори: Лев Шевченко, дослідник архітектури, публіцист. Павло Федорів, географ, експерт з житлової політики, аналітик центру CEDOS

Місце проведення: Національний художній музей України
вул. Михайла Грушевського, 6
 
5 листопада
18:30
Дискусія: «Музеєфікація/архівація сучасних практик. Архітектура: від методів до будівель»
Світлана Шліпченко, Катерина Липа, Ксенія Малих, Борис Медведєв
Місце проведення: Національний художній музей України
Бiльше iнформацiї незабаром
 

Сьогодні музейні колекції і архіви, які акумулюють новітні мистецькі практики, стають все більш багатошаровими завдяки мультидисциплінарному характеру сучасного мистецтва. Одним із актуальних напрямів роботи зі спадщиною кінця ХХ – початку ХХІ століть є історизація сучасної архітектури. Збереження пов’язаних з архітектурою і плануванням матеріалів (планів, креслень, фотографій, відбитків тощо) дозволяє створити підґрунтя для усвідомлення архітектури як складного процесу, що не обмежується зведенням окремої будівлі чи доробком архітектора.

У фокусі дискусії з експертами в сфері архітектури, архівації та музейної справи будуть:

- питання соціального визнання архітектури пізнього модернізму й постмодернізму,
- методологія музеєфікації архітектури,
- формування категорій оцінки при підході до збереження спадщини,
- роль і значення приватних архівів,
- питання доступу до архівів міста і держави,
- зв’язки колекцій і архівів із сучасним плануванням та проєктуванням (та життям міста).

Подія відбувається в рамках паралельної програми виставкового проєкту «Тату, шолом тисне. Сучасне мистецтво з колекції NAMU».

Учасниці та учасники:
Світлана Шліпченко, докторка філософії, директор Центру урбаністичних студій;
Катерина Липа, старша наукова співробітниця фондів Музею історії Києва
Ксенія Малих, мистецтвознавиця, керівниця Дослідницької платформи в PinchukArtCentre
Борис Медведєв, архітектор, дослідник архітектури, куратор проєкту «Після Соціалістичного Модернізму», співочільник ГО «Розуміти Радянський Поділ»

Модераторка події: Оксана Баршинова, директорка Національного художнього музею України

Місце проведення: Національний художній музей України
вул. Михайла Грушевського, 6
 
7 листопада
12:00
Презентація та екскурсія: «Революція в архітектурі радянського модернізму. Червоноармійська-Горького-Боженка»
Екскурсія та презентація: Олександр Анісімов, Борис Медведєв
Місце проведення: Центр сучасного мистецтва М17
Бiльше iнформацiї незабаром
 

Старі квартали вздовж річки Либідь та залізниці були започатковані у дореволюційний період. Потреба їх реконструювати у 1970-х роках була зумовлена тогочасним пошуком можливостей розвитку центральної частини міста. Завдяки новаторським підходам українських архітекторів реконструкція території вулиць Червоноармійської, Горького та Боженка (сьогодні — Велика Васильківська, Антоновича та Малевича) стала успішним випадком житлового будівництва в УРСР, де економія засобів не призвела до низької якості середовища та архітектури.

Передусім йшлося про пошук кращих рішень та створення комфортного середовища для жителів на базі історичного району. Вже у 1972 році міськвиконком, Спілка архітекторів і Держбуд УРСР разом проводять конкурс проєктів з метою реконструювати квартали уздовж вулиць Горького та Боженка. Перемагають Олександр Зорін та Віктор Розенберг — архітектори Київпроекту, які розробляють план реконструкції цієї місцевості. Їх ідеї стають основою подальшої роботи з проєктування, реалізація якої припадає на період 1983-1988-ого років.

У проєкті зберігалися історичні споруди, а нові ставали гармонійною частиною наявного середовища. Воднораз особливо вирізнялися багатокольорові рішення, які завдяки контрасту зі світлими тонами деталей фасадів та характерному тьмяно-теракотовому відтінку сформували образ вулиць і району на багато років уперед.

Чому і як в рамках цього містобудівного проєкту відбувся розрив зі звичним уявленням про архітектуру радянського модернізму? На презентації і під час екскурсії спробуємо зрозуміти, як етапний для Києва проєкт планування району позначив нову перспективу для радянського й українського містобудування.
Також буде презентований веб-сайт з інтегрованою моделлю одного з кварталів, що дозволить детальніше і глибше вивчати унікальні архітектурні й планувальні принципи забудови району.

Екскурсія та презентація:

Олександр Анісімов, дослідник міста, співкерівник проєкту «Після Соціалістичного Модернізму», очільник ГО «Розуміти Радянський Поділ»

Борис Медведєв, архітектор, дослідник архітектури, куратор проєкту «Після Соціалістичного Модернізму», співочільник ГО «Розуміти Радянський Поділ»

Місце проведення: Центр сучасного мистецтва М17
вул. Антоновича, 102-104
 
14 листопада
16:00
Лекція: «1500-ліття Києва: винайдення нового радянського часопростору»
Яна Примаченко, кандидатка історичних наук, старша наукова співробітниця Інституту історії України Національної академії наук України
Місце проведення: Національний художній музей України
Бiльше iнформацiї незабаром
 

У проєкті «Після Соціалістичного Модернізму» ми досліджуємо те, як формувався міський простір у 1980-х роках і шукаємо нові способи переосмислення пізньорадянського минулого. Як ми можемо переосмислити сьогодні те, що відбувалось у недалекому минулому міста?

Починаючи з 1972 року радянська влада перейшла від відносно збалансованої національної політики до будівництва «нової історичної спільності — радянського народу». Такий курс вимагав конструювання єдиної ідентичності, а отже — нівелювання національних відмінностей та «ліквідацію буржуазно-націоналістичних пережитків». Він мав на меті підкреслити здобутки «розвиненого соціалізму» і знаменувати початок переходу до нової стадії — «побудови комунізму».

У цей період країною прокотилася хвиля святкування «круглих» дат, які компартійна верхівка прагнула використати для посилення ідеологічного і політичного курсу. Це сприяло появі нових об’єктів монументальної пропаганди, які в своїй основі були майже ідентичними. В Україні такою подією стало святкування 1500-річчя заснування Києва, яке було використано для конструювання нової традиції та створення нових місць пам’яті. До свята у столиці України було побудовано 11 монументальних споруд та відреставровані історичні пам’ятки. Більшість з них були присвячені радянському періоду та прославлянню здобутків радянського народу.

Чому саме 1982 рік став важливою датою для СРСР і був приводом для проведення значної кількості архітектурних конкурсів і пошуку нових культурних значень? Як винайдення нової традиції та конструювання простору міста шляхом створення нових споруд мало сформувати новий радянський хронотоп Києва? Як використовувався спадок Давньоруської держави і чому він набував особливого значення для просування ідеї «колиски народів», перетворюючись на прообраз «радянського народу»?

Про це й специфіку часопросторової матриці 1500-річчя Києва ми поговоримо на лекції, шукаючи витоки радянської традиції святкування дня міста та її наслідки сьогодні.

Лекторка: Яна Примаченко, кандидатка історичних наук, старша наукова співробітниця Інституту історії України Національної академії наук України

Місце проведення: Національний художній музей України
вул. Михайла Грушевського, 6
 
18 листопада
18:30
Дискусія: «Роль тексту і урбаністичної критики після соціалістичного модернізму»
Учасники дискусії: Борис Єфрофалов, Світлана Шліпченко, Костянтин Кошевацький, Іван Вербицький
Державна наукова архітектурно-будівельна бібліотека імені В. Г. Заболотного
Бiльше iнформацiї незабаром
 

Сьогодні тема міського середовища дуже активно обговорюється у соцмережах, проте фаховий і більш критичний дискурс залишається доволі обмеженим. Проєкт «Після Соціалістичного Модернізму» ставить за мету проблематизувати наявну ситуацію говоріння про місто, яка формувалася у радянську добу і відгукується Україні донині.

Із завершенням ідеологічного контролю у кінці 1980-х не сталося масштабного відкриття нового поля і формування нових видань перекладів, журналів, альманахів. Фінансова нестабільність, відсутність традиції письмової дискусії, а зараз — цифровізація та «відмирання» тексту як медіуму, — ускладнюють розвиток архітектурної, урбаністичної критики, профільної періодики і книговидання.

Сьогодні текст про місто існує на маргіналіях професії і явно не торкається її внутрішніх процесів. Однак критика і фаховий дискурс можуть бути важливими інструментами для формування й трансформації міського середовища.

Як змінюється роль видань про місто – у формах, підходах і авдиторії? Хто сьогодні виробляє мову про місто і хто робить її надбанням загалу — девелопери, університети чи професійна спільнота? Як описувати історію української архітектури сьогодення – (без) критики і доступу до архівів видань? Які перепективи і виклики чекають на галузь – і яку відповідь ми можемо сформувати?

Відповіді на ці питання, а також чи можливо і чи потрібно змінювати цю ситуацію — будемо шукати на дискусії із керівниками архітектурно-урбаністичних видань, журналів та видавництв Києва.

Учасники дискусії:

Борис Єрофалов, архітектор, історик архітектури, головний редактор видавничого дому «А+С»
Світлана Шліпченко, докторка філософських наук, головна редакторка серії видань «Урбаністичні студії», директорка Центру Урбаністичних Студій
Костянтин Кошевацький, головний редактор видання «Прагматика»
Іван Вербицький, редактор медіа «Mistosite», директор аналітичного центру Cedos

Модератор: Олександр Анісімов, дослідник міста, співкерівник проєкту «Після Соціалістичного Модернізму», очільник ГО «Розуміти Радянський Поділ»

Державна наукова архітектурно-будівельна бібліотека імені В. Г. Заболотного
Місце проведення: проспект Перемоги, 50
 
21 листопада
19:00
«(Пост)модернізм в УРСР: старий квартал Хрещатику. Презентація проєктів 1980-х і коментарі авторів»
Презентація: Олександр Анісімов, Борис Медведєв
Місце проведення: Національний художній музей України
Бiльше iнформацiї незабаром
 

Нині квартал Хрещатику між бульваром Т. Шевченка і вул. Б. Хмельницького (раніше — В. Леніна) не має визначного культурного або суспільного значення для міста. Частково занедбаний, частково комерціалізований — його роль і перспективи сьогодні залишаються під питанням. Здатності, та й артикульованої потреби працювати з кварталом як цілісною територією наразі немає.

Ми пропонуємо подивитись та дослідити наміри перебудови цього кварталу, розроблені архітекторами в межах конкурсу в УРСР, що відбувся у 1982 році. Ідея реконструювати старий квартал Хрещатику і перетворити його на простір для містян, а не для парадів, з’явилася у рамках підготовки до 1500-ліття Києва. Й хоча швидкого рішення не було знайдено, цей конкурс мав значний вплив на подальші дискусії про архітектуру у місті. Після розгляду проєктів та 3-D моделі одного з останніх рішень середини 1980-х, ми зможемо почути думки Володимира Шевченка, Дмитра Антонюка та Володимира Залуцького — авторів декількох з конкурсних пропозицій 1980-х років.

На презентації та обговоренні спробуємо разом зрозуміти, чому ці архітектурні проєкти мають постмодерністські риси і яку роль у цьому відігравало тогочасне освітнє й соціальне середовище. Як ці проєкти старого кварталу Хрещатику можна інтерпретувати сьогодні? Чому важливе обговорення нереалізованих архітектурних проєктів і яку вагу вони можуть мати для міста та його розвитку у сучасності? Навіщо місту і його жителям архітектурні конкурси як такі?

Презентація: Олександр Анісімов, дослідник міста й архітектури, співкерівник проєкту «Після Соціалістичного Модернізму», очільник ГО «Розуміти Радянський Поділ»
Борис Медведєв, архітектор, дослідник архітектури, куратор проєкту «Після Соціалістичного Модернізму», співочільник ГО «Розуміти Радянський Поділ»

Учасники обговорення:
Дмитро Антонюк, головний архітектор студії А-ІІІ, доцент кафедри архітектурного проєктування НАОМА
Володимир Шевченко, керівник власної творчої архітектурної майстерні, заслужений архітектор України
Володимир Залуцький, керівник архітектурної майстерні №8 «КИЇВЗНДІЕП», старший викладач кафедри архітектурного проєктування НАОМА

Місце проведення: Національний художній музей України
вул. Михайла Грушевського, 6
 
28 листопада
16:00
Лекція: «Троєщина, Борщагівка, Оболонь — спільне та відмінне в архітеткурі районів 1980-х»
Лектор: Семен Широчин, дослідник архітектури
Місце проведення: Національний художній музей України
Бiльше iнформацiї незабаром
 

Що особливого є в житлових масивах Києва і яка їх цінність сьогодні? Чому варто актуалізовувати тему житлової забудови? Проєкт “Після Соціалістичного Модернізму” пропонує уважніше поглянути, як були сконструйовані мікрорайони київських житлових масивів та зрозуміти, які неочевидні процеси відбувались у пізньорадянському містоплануванні.

На лекції ми поговоримо про період пізнього модернізму та постмодернізму у забудові Києва, що випав на 1980-і та 1990-і роки. В той час темпи будівництва у Києві були найвищими за всю його історію: споруджувались величезні житлові масиви по обидва береги Дніпра: Теремки, Південна Борщагівка, частково Оболонь і Виноградар, Вигурівщина-Троєщина, Позняки-східні, Харківський, Нова Дарниця.

Які принципи були в основі архітектурних рішень і як пізньорадянська типізована забудова подекуди виходила поза межі звичної стандартизації? Які нетипові композиційні прийоми були присутні у цій масі будинків? Крім цього, спробуємо побачити, яку роль відігравала суперграфіка на фасадах, геометрія орнаменту та зміна масштабу в логіці житлових ансамблів. Поговоримо також про те, що специфічного було у громадських спорудах — невід’ємній частині київських житлових масивів. У той час зводилися численні адміністративні, медичні, навчальні і наукові будівлі, а також кінотеатри і палаци культури.

Конкретні приклади житлових масивів, споруд і композиційних прийомів розглянемо разом із дослідником архітектури Семеном Широчиним, автором численних праць про житлові масиви Києва.

Місце проведення: Національний художній музей України
вул. Михайла Грушевського, 6