Завершальна подія публічної програми проєкту «Після Соціалістичного Модернізму», в рамках якої ми говорили про особливість кварталів Розенберґа на Подолі і презентували сайт з 3-D моделями архітектурних проєктів. У повоєнні роки один з районів Подолу могли забудувати мікрорайонами, проте у 1970-х і у подальшій розробці до кінця 1980-х забудова кварталів Подолу стає вибагливішою і підхід до цієї території змінюється. Результатом конкурсу 1979 року став проєкт кварталів Віктора Розенберґа, названий на честь керівника проєктної команди, у яку входили Наталія Тітова, Наталія Родічкіна, Віра Юдіна, Олексій Цвях і Сергій Захарченко. На той час проєкт став проривним осмисленням середовища з погляду історії та міського контексту, а також радикальним відхиленням від модернізму, цілісним і довгостроковим задумом.

На презентації проєкту ми дізнались про те, як саме команді архітекторів вдалося переосмислити власну сучасність 1980-х років, надати житловій забудові якісно іншого виміру і чому проєкт було піддано жорсткій критиці, хоч він і сам став тогочасною критикою звичних підходів до забудови районів.

Архітектурні конкурси в Києві не можна назвати загальноприйнятою практикою. А втілення їхніх результатів — це ще більш рідкісне явище. Експерименти радянських архітекторів з постмодерністськими формами розпочалися саме в середовищі творчої конкуренції, яку спонукали конкурси. Тож як можна оцінити досвід 1980-х і чи можемо ми знайти шляхи у майбутнє архітектурних конкурсів в Україні, осмисливши їх минуле?

Як кожен з учасників може долучатись до творення української конкурсної культури: в рамках конкретного конкурсу та за його межами? Під час дискусії ми розглянули ці питання, проблематизували наявний стан архітектурних конкурсів в Києві й означили їх потенціал для трансформації міст на краще.

Лекція присвячена періоду пізнього модернізму та постмодернізму у забудові Києва, що випав на 1980-і та 1990-і роки, особливостям житлових масивів Києва і принципам тодішніх архітектурних рішень. Чим вирізняються між собою Теремки, Південна Борщагівка, частково Оболонь і Виноградар, Вигурівщина-Троєщина, Позняки-східні, Харківський, Нова Дарниця — і що їх усіх об’єднує? Які принципи були в основі архітектурних рішень і як пізньорадянська типізована забудова подекуди виходила поза межі звичної стандартизації? Які нетипові композиційні прийоми були присутні у цій масі будинків?

На лекції ми побачили, яку роль відігравала суперграфіка на фасадах, геометрія орнаменту та зміни масштабу в логіці житлових ансамблів. А також подивились на те, як були сконструйовані мікрорайони київських житлових масивів та мали змогу побачити, які неочевидні процеси відбувались у пізньорадянському містоплануванні.

Нині квартал Хрещатику між бульваром Т. Шевченка і вул. Б. Хмельницького (раніше — В. Леніна) не має визначного культурного або суспільного значення для міста.

Сьогодні варто дослідити наміри перебудови цього кварталу, розроблені архітекторами в межах конкурсу в УРСР, що відбувся у 1982 році. На презентації та обговоренні ми спробували зрозуміти, чому ці архітектурні проєкти мають постмодерністські риси, а також подивились на 3-D модель одного з останніх рішень середини 1980-х. Під час обговорення ми також почули думки Володимира Шевченка, Дмитра Антонюка, Петра Маркмана та Володимира Залуцького — авторів декількох з конкурсних пропозицій 1980-х років.

Із завершенням ідеологічного контролю у кінці 1980-х не сталося масштабного відкриття нового поля і формування нових видань перекладів, журналів, альманахів. Фінансова нестабільність, відсутність традиції письмової дискусії, а зараз — цифровізація та «відмирання» тексту як медіуму, — ускладнюють розвиток архітектурної, урбаністичної критики, профільної періодики і книговидання. Як змінюється роль видань про місто — у формах, підходах і авдиторії? Хто сьогодні виробляє мову про місто і хто робить її надбанням загалу — девелопери, університети чи професійна спільнота? Як описувати історію української архітектури сьогодення — (без) критики і доступу до архівів видань? Які перспективи і виклики чекають на галузь – і яку відповідь ми можемо сформувати?

Відповіді на ці питання, а також чи можливо і чи потрібно змінювати цю ситуацію — ми шукали у дискусії із керівниками архітектурно-урбаністичних видань, журналів та видавництв Києва.